Стислий переказ, виклад змісту
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
М. Т. Рильському
Поїхали ви на лугові озера, на очерети й на тихі плеса. Берете з собою рушницю, набої, всілякий інший мисливський реманент: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць і стопку… Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече…
Дика качка любить убиватись тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечірнього пруга. А вранці дика качка зривається шукати вашого пострілу рано-рано, тільки-но починає на світ благословлятись. Звуться ці часи у мисливців “зорьками” – вечірньою й ранковою…
На вечірню зорьку ви спізнились. Це обов’язково… Запізнення на вечірню зорьку – це мисливський закон. Словом, спізнились… До озерця ви підходите вже тоді, коли качки полягали спать… Але ви не сумуєте, бо поблизу кожного лугового озера є чи ожеред, чи копиці пахучого сіна… Ви йдете до ожереду й розташовуєтесь… Ви розгортаєте сіно, простеляєте плаща, лягаєте горілиць, дивитесь на небо з зірками і думаєте…
А потім витягаєте стопку, і старі, досвідчені ваші товариші по полюванню починають розповідати різні надзвичайні випадки з мисливського життя. Поволеньки голос оповідача тихшає, потім якось переривається і зовсім затихає…
Раннім-рано ви встаєте… Почалася ранкова зорька… Тут уже все залежить од вашого уміння, від майстерства і практики… Цільтесь в качку обов’язково в око. І бахкайте. А коли не повезе, не сумуйте, старайтесь їхати чи йти з полювання повз базар. А потім готуйте янтаревий суп із дикої качки…
Найперше й найголовніше – обскубти качку. Робити це краще в себе в кабінеті. Одчиніть вікна й двері, щоб вітерець був… Обскубли, тоді вже до мами, чи до дружини, чи до сестри. Коли дружина чи мама, охнувши, кине вам: “Та це ж курка, а не качка!” – ви авторитетно заявіть: “Це – качка. Тепер усі такі качки пішли” — “А чому в неї горло перерізане?” — “Чому? Чому? Все вам так ото цікаво знати. Летіла, побачила, що націляюсь, виходу не було, взяла й… зарізалась”.
Залишається, отже, останнє: їсти суп. Як його їсти? Ложкою! Попоївши, лягайте на канапу й читайте “Записки охотника” Івана Сергійовича Тургенєва. Прекрасна книжка!
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу