Стислий переказ, виклад змісту скорочено

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. ЛІСОВИЙ ГНОМ

У маленькому шведському селі Вестменхег жив колись 12-річний хлопчик Нільс Хольгерсон. Він був справжній бешкетник: на уроках ловив ґав і хапав двійки, в лісі руйнував пташині гнізда, гусей у дворі дражнив, курей ганяв, кидав у корів камінці, а кота смикав за хвіст.

Якось у неділю батьки хлопця пішли на ярмарок у сусіднє село, а Нільс залишився сам вдома. Батько наказав йому вивчити напам’ять 10 сторінок книжки, але Нільсу було так нудно, що він заснув. Прокинувся хлопець від якогось шурхоту. Він побачив, що на маминій скрині сидить справжній гном. Нечемний хлопець тихенько зняв зі стіни сачок для ловлі мух і швидко спіймав гнома.

Нільс струшував сачок і мучив гнома, поки той не запропонував за свою свободу золоту монету. Нільс погодився і перестав струшувати, та скоро вирішив, що продешевив, тому знову почав мучити гнома. Раптом хтось вдарив хлопця по лиці. Він впав, а коли підвівся, зрозумів, що гном зробив його зовсім крихітним, завбільшки з горобця.

Хлопець кинувся шукати гнома, щоб вибачитися і стати чемним. У гнома його не було, і Нільс побіг надвір. Там з нього сміялися і знущалися кури, гуси і кіт. Хлопець видерся на виступ кам’яної огорожі, всівся і задумався, жаліючи, що був таким поганим.

Десь над головою Нільса зашуміли крила. Була весна, і з півдня на північ летіли дикі гуси. Вони закричали до домашніх гусей, щоб ті летіли з ними. Один з домашніх гусей, білий молодий гусак, якого звали Мартін, вирішив летіти. Нільс налякався, щоб найкращий мамин гусак не зник, тому наздогнав його і вхопився за його шию. Мартін навіть не відчув цього, він сильно змахнув крильми і злетів.

РОЗДІЛ ДРУГИЙ. ВЕРХИ НА ГУСАКОВІ

Опинившись високо в небі, Нільс перебрався на спину Мартіна і налякався, що потрапить з гусьми аж до Лапландії. Коли хлопець закричав Мартіну повертатися назад, гусак прошипів хлопцеві, щоб сидів тихо, а то скине його.

Мартін дуже втомився і ввечері почав падати. Вони з Нільсом опинилися на вербі. Хлопцю стало шкода гусака. Він навіть намагався його утішати. Нільс попросив його вертатися додому, але Мартін хотів довести всьому світу, що й домашні гуси чогось варті. А тут іще Нільс. Якби він не сидів у нього на шиї, Мартін, може, і долетів би до Лапландії. Зі злості у Мартіна відразу додалося сили. Він замахав крильми і скоро наздогнав зграю.

Головна гуска, яка вела зграю, називалася Акка Кебнекайсе. Ввечері вона наказала зграї спуститися на ночівлю на озеро. Мартін був дуже голодний і втомлений. Він впав на березі, і Нільс, який налякався за його життя, потяг гусака до води. Випивши води і наївшись водоростей, гусак набрався сил і подякував Нільсу, зловивши йому маленького карасика.

Акка Кебнекайсе прийняла Мартіна у зграю, але Нільсу дозволила тільки переночувати тут, а завтра він мав покинути їх. Хлопець просив гусака повертатися додому, але той був впевнений, що вмовить Акку, і Нільс полетить з гусьми. Зграя влаштувалася спати на крижині, яка плавала посеред озера.

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. НІЧНИЙ ЗЛОДІЙ

Вночі крижина прибилася до берега і на гусей напав лис Смірре, який давно стежив за зграєю.

Акка зняла крик, і вся зграя піднялася в повітря. Та все-таки Смірре встиг схопити одного гусака. Мартін теж злетів, а от Нільс залишився. Побачивши, що лис тікає з гусаком в зубах, хлопець кинувся навздогін. Він кричав лисові відпустити гусака, а Смірре лише посміявся з такого маленького сміливця. Поки лис сміявся, гусак втік. Нільсу вдалося видертися на дерево, на якому він і заночував. Лис провів всю ніч під деревом, щоб зловити хлопця.

Зранку над головою лиса почали кружляти гуси. Смірре кидався від одного до іншого. Очі в нього почервоніли, язик висолопився набік, руда блискуча шерсть збилася клаптями. Від злості й голоду він геть знесилів і повалився на купу сухого листя. Мартін забрав з дерева Нільса і тоді Акка прийняла хлопця у зграю.

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ. НОВІ ДРУЗІ ТА НОВІ ВОРОГИ

П’ять днів летів уже Нільс із дикими гусьми. Найгірше йому було з їжею. На землі він шукав торішні горішки, які Мартін розколював своїм дзьобом. Але горіхів було дуже мало. Щоб знайти хоч один горішок, Нільсу доводилося деколи ледь не годину бродити лісом. Одного разу на нього зненацька напали мурашки і обліпили геть усього. Нільс захворів, від укусів став червоним, тіло покрилося пухирями. Мартін обкладав друга мокрим липким листям і ходив на пошуки горішків. Якось гусак познайомився з білкою Сірле і приніс від неї горішків. Коли Нільсу стало легше, він пішов подякувати білці. Хлопець зустрів сороку і спитав у неї дорогу до білки. Сорока завела його в хащі, втекла, а потім закричала на весь ліс, що Нільс викрадає білченя. А в цей час хлопець рятував білченя, бо воно випало з гнізда, а білки Сірле в цей час не було вдома. Коли білка з’явилася, сорока почала кричати, що Нільс герой. Білка Сірле на знак вдячності дала Нільсу повні кишені горіхів і два прутики з нанизаними сухими грибами.

Наступного ранку зграя гусей вирушила до Гліммінгенського замку.

РОЗДІЛ П’ЯТИЙ. ЧАРІВНА ДУДОЧКА

На той час у Гліммінгенському замку не жили люди. Там було сховище для зерна, а також жили дві сови, пугач, дика кішка, кажани і сім’я лелек.

Тільки зграя Акки Кебнекайсе прибула, як до гуски прилетів лелека Ерменріх і розповів, що до замку наближаються полчища щурів, які довідалися, що тут є багато зерна. Нікому було захистити замок, бо всі звірі і птахи готувалися до свята на горі Кулаберг. Акка сказала, що допомогти може Нільс, але лелека лише посміявся з маленького хлопчика.

Коли усі мешканці зібралися у гнізді Ерменріха на нараду, прилетіла і Акка Кебнекайсе з Нільсом. Вона сказала пугачеві Флімнеа дещо на вухо, і той кудись полетів.

Тим часом сірі щурі увійшли в замок і накинулися на зерно. Та раптом десь заграла дудочка. То грав Нільс, і музика зібрала наколо нього усіх щурів. Потім хлопець рушив із замкового двору до озера. Біля самого берега чекала Акка. Нільс сів на неї і продовжував грати. Гуска попливла на середину озера, а щурі рушили слідом і невдовзі всі потопилися.

Згодом Акка розповіла Нільсу, що дудочка, на якій він грав, чарівна, бо всі звірі й птахи слухаються її. Хлопець також дізнався, що дудочку приніс пугач Флімнеа від лісового гнома. Усі мешканці замку були дуже вдячні Нільсу за порятунок від щурів.

РОЗДІЛ ШОСТИЙ. СВЯТО НА ГОРІ КУЛАБЕРГ

На горі Кулаберг раз на рік відбувалося свято для всіх звірів і птахів. На час свята хижаки не нападали на мирних тварин. На це свято Акка дозволила полетіти і Мартіну з Нільсом. Хлопця ніс на своїй спині сам лелека Ерменріх, який хотів спокутувати свої насмішки над Нільсом.

На гірський хребет Кулаберг біля моря зібралися всі чотириногі й пернаті на великі ігрища птахів і звірів.

Ігри почалися польотом ворон. Потім на майданчик вибігли зайці, які стрибали, перекидалися через голову, каталися по землі колесом, крутилися дзиґою, стоячи на одній лапі, ходили прямо на голові. Після зайців настала черга глухарів. У цей час лис Смірре підхопився до зграї Акки. Маленький горобець хотів попередити про небезпеку, та Смірре одним ударом лапи розправився з ним. Але гуси вже встигли піднятися високо в повітря. Смірре аж завив од люті, бо багато днів і ночей тільки про те й думав, як би помститися зграї.

За порушення миру лиса Смірре вигнали з цієї землі, а найстарша лисиця відкусила йому кінчик вуха на знак вигнання. Принижений, осоромлений, лис Смірре кинувся втікати.

Свято продовжилося і тривало до заходу сонця. Було вже зовсім темно, коли гуси знову повернулися до стін Гліммінгенського замку. Нільсу не спалося, і він підслухав розмову совів про себе. Ті говорили, що хлопцеві перетворитися на людину буде дуже важко. Сови знало якусь таємницю, але Нільс більше нічого не розчув.

РОЗДІЛ СЬОМИЙ. ПЕРЕСЛІДУВАННЯ

Гуси летіли все вперед і вперед і відносили Нільса все далі й далі на північ. Тим часом охлялий і злий лис Смірре брів лісами, не знаходячи ніде ні їжі, ні притулку. Якось сорока повідомила йому, що зовсім недалеко перебуває зграя Акки Кебнекайсе. Лис наздогнав гусей і цілу ніч не давав їм спокою. Спершу він посилав до гусей куницю і видру, які зчинили переполох і не дали гусям спати. Потім, коли зграя лягла спати на високій скелі, лис почав вити, дзявкотіти, скрипіти зубами, клацати язиком, щоб гуси не спали. Він пропонував Ацці мир, але для цього хотів отримати Нільса. Гуска відмовилася, і лис пообіцяв, що тепер зграї не буде життя.

РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ. ВОРОНИ З РОЗБІЙНИЦЬКОЇ ГОРИ

Хоч куди б летіла зграя, Смірре, наче тінь, біг за нею по землі. Вистеживши острів, на якому якось заночували гуси, Смірре пішов за підмогою до своїх старих друзів – ворон. Розбійницька зграя саме намагалася відкрити глечик з монетами, коли перед ними з’явився Смірре. Він сказав, що глечик може відкрити один хлопчик. Отаман зграї, старий ворон Фумле-Друмле, пообіцяв лису, що віддасть йому хлопчика після того, як той відкриє глечика.

Тим часом Нільс шукав на острові їжу. Раптом його схопили ворони і понесли на свою гору. Дорогою хлопець побачив лісових голубів, дрозда і шпаків, яким крикнув про свою біду і попросив повідомити зграю.

Прибувши на гору, Нільс побачив недалеко Смірре і зрозумів, що це справа його лап. Хлопець тихо сказав Фумле-Друмле, що легко відкриє глечик, але воронам срібла не бачити, бо Смірре одразу ж накинеться на монети. Отаман сказав, що не дасть себе обдурити, тому пішов до лиса і наказав сховатися подалі, поки хлопець не відкриє глечик. Фумле-Друмле дочекався, поки лис зовсім зник у горах, і лише тоді повернувся до Нільса. Хлопець відкрив глечик і навіть отримав в нагороду одну монету. Фумле-Друмле взяв Нільса на спину і спустив за ланом, біля села. До острова він не хотів летіти, бо це було далеко, і за той час інші ворони забрали б собі всі монети.

Від admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *