Денієл Кіз — Квіти для Елджернона (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Розповідь ведеться від першої особи – Чарлі Гордона

Чарлі живе у Нью-Йорку і працює у пекарні Доннера, де отримує 11 доларів на тиждень. Йому 32 роки, і він ходить у школу для недорозвинених дорослих. Доктор Джей Штраус і професор Геролд Немур планують зробити Чарлі розумним, провівши операцію на мозку. Вчителька хлопця, міс Кінніан, вважає, що все вийде. Починаючи з 3 березня, Чарлі починає записувати свої думки, бо про це попросив доктор Штраус. Хлопець пише з численними помилками, не розставляє розділових знаків, має бідний словниковий запас.

Перед операцією з Чарлі проводили різні тести і випробування. У професора Немура чоловік на ім’я Берт Селден показував Чарлі різні картинки, та хлопець побачив лише білий папір з розлитим на ньому чорнилом. Проте доктор Штраус і професор Немур вибрали Чарлі, адже міс Кінніан говорила, що він найкращий учень у школі Бекмана для недорозвинених учнів і найбільше старається. Чарлі не пам’ятав, як потрапив у цю школу. Він лише знав, що його мати завжди казала, щоб він старався. Немур попередив Чарлі, що невідомо, як працюватиме експеримент, бо досі він проводився лише на тваринах. Чарлі вирішив ризикнути, але потрібен був ще й дозвіл від родини. Дядько Герман, який дбав про Чарлі, помер. Свого батька, матір і сестру Норму Чарлі не бачив вже дуже давно, але пам’ятав, що вони жили в Брукліні. Написання звітів забирало в Чарлі багато часу, він лягав пізно, а наступного дня був втомлений, тому на роботі на нього кричав Джімпі, якого Чарлі вважав своїм другом.

У наступні дні в університеті Бекмана Чарлі проходив ще один тест. Йому показали картинки з різними людьми і попросили придумати і розповісти історії про цих людей. Чарлі не міг цього зробити і виправдовувався тим, що ніколи цих людей не знав. Пізніше Чарлі мав збирати головоломки і пройти лабіринт на папері, та і це йому не вдалося. Берт показав йому білу мишу, яку звали Елджернон. Миша чудово справлялася з побудованим для неї лабіринтом, Берт навіть засікав час, за який тварина впорається з завданням. Коли миша добігала до фінішу, вона пищала і отримувала сир. Та навіть цього лабіринту Чарлі не міг пройти. Кожного разу миша вигравала, і Чарлі був здивований, що Елджернон розумніший за нього.

Норма, яка жила з матір’ю в Брукліні, дала дозвіл на операцію свого брата Чарлі. Перед операцією професор Немур і доктор Штраус сперечалися: перший був стривожений, чи все вдасться. Доктор був впевнений в успіху, бо Чарлі мав добру мотивацію, а такою властивістю не наділена жодна людина з IQ 68. Та треба було враховувати і те, що Чарлі мав стати першою людиною, чий розум буде поліпшено хірургічно. Немур сказав хлопцеві, що фізичної небезпеки нема, але все може закінчитися безрезультатно. Може стати ще гірше, і тоді Чарлі відправлять до державного психіатричного притулку у Воррені.

Перед операцією багато людей з коледжу Бертона приходили побажати Чарлі успіху. Хлопець боявся, тому тримав біля себе лапку кроля і щасливе пенні з пробитою в ньому діркою. З пекарні, де він працював, принесли тістечко. Там усі думали, що Чарлі просто хворіє, бо Немур поки що тримав операцію у секреті. Міс Кінніан теж відвідала Чарлі і здалася йому наляканою. Хлопець мріяв скоріше стати розумним, щоб відшукати батьків і сестру.

Нарешті було проведено операцію, після якої Чарлі три дні мав забинтовані очі та голову. Хлопець згадував, що в операційній зібралося багато лікарів, які сиділи під стінами і спостерігали, тож це нагадувало виставу. Після операції Чарлі прокинувся і почув голоси Берта і няньки на ім’я Гілда. У наступні дні Гілда сказала Чарлі, що доктор і професор не мали права робити хлопця розумним, бо Бог вирішив, що хлопець має бути саме таким, як був раніше. Вона порадила молитися і просити Бога пробачити Чарлі те, що з ним зробили. Професор і доктор змінили няньку, бо дізналися зі звітів Чарлі про її слова. Тепер нянькою була вродлива дівчина, яку звали Люсіль.

Міс Кінніан відвідала Чарлі, але той був засмученим, бо не став розумним. Вчителька пояснила, що цей процес відбуватиметься повільно. Чарлі ж хотілося швидше піти до пекарні і показати, що він розумний, а також він хотів відшукати батьків.

15 березня Чарлі виписали з лікарні. На роботу він поки що не виходив. Елджернон досі перемагав його. Хлопця почала часто боліти голова, бо він намагався думати й пригадувати, а доктор примушував його лежати на кушетці й балакати. Спостерігаючи за хлопцями і дівчатами з коледжу, Чарлі мріяв так само розмовляти про мистецтво, політику, релігію. Він не знав, що ці речі означають, але хотів бути таким же розумним. Берт сказав, що Чарлі стане розумнішим за цих студентів, але просив поки що тримати інформацію про операцію у таємниці.

Кожного ранку Чарлі сподівався, що вже став розумним, але нічого не відбувалося. Йому не хотілося писати звіти, він почувався хворим і стомленим, весь час боліла голова. Нарешті він повернувся у пекарню, а ввечері на дві години приходив у лабораторію для тестів. Доктор Штраус пояснив йому, що експеримент забирає багато часу і відбувається повільно. Так само було з Елджерноном.

У пекарні Джо Карп та Френк Рейлі глузували з Чарлі, а той ще не розумів, що таке образа, тому сміявся разом ними. Чарлі працював у пекарні уже 17 років. Колись містер Доннер і покійний дядько Герман були найкращими друзями. Коли дядько помер і мати віддала Чарлі до притулку Воррена, містер Доннер умовив їх, щоб хлопця відпустили і дозволили працювати у пекарні. Доннер завжди казав, що Чарлі матиме тут роботу до кінця життя. Чарлі теж хотілося стати пекарем, але це було неможливо з його розумовими здібностями. Та скоро все мало змінитися, бо він ставав дедалі розумнішим. Чарлі вже не мусив ходити в клас міс Кінніан у Центр для навчання дорослих, бо вчителька сама почала приходити до лабораторії тестування в коледж, щоб навчати хлопця окремо.

Чарлі почав пригадувати події минулого. Якось давно він запитав Джо Карпа, чи є у нього можливість навчитися читати. Джо зареготав і сказав, що Чарлі не варто гаяти часу, бо йому не запхають мізків туди, де їх нема. Фанні Берден з пекарні почула цю розмову і розповіла Чарлі про Центр навчання для недорозвинених дорослих у коледжі Бекмана. Після роботи Чарлі пішов туди і познайомився з міс Кінніан, яка навчила його читати.

Джо Карп і Френк Рейлі вчергове вирішили познущатися з Чарлі. Вони запросили хлопця піти з ними після роботи до бару Галоранса. Там Чарлі примусили випити віскі, а потім танцювати на барі з абажуром від лампи на голові. Згодом він показав, як чистить нужник у пекарні. Повертаючись додому, Джо і Френк попросили Чарлі піти за ріг вулиці й подивитися, чи йде дощ. Коли Чарлі повернувся, то не побачив нікого. Він не зрозумів, що його обдурили. Хлопець заблукав, і додому його привів полісмен. Після цих пригод Чарлі вирішив ніколи не пити віскі.

Доктор Штраус почав проводити з Чарлі терапевтичні сесії. Хлопець лежав на канапі, а доктор слухав його розповіді. Чарлі переміг Елджернона, хоч не почував себе розумнішим, ніж був раніше. Хлопець знову почав згадувати минуле. Цього разу він пригадав дядька Германа. Той був товстий, фарбував людям стіни будинків. Одного разу малий Чарлі сказав матері, що хоче бути малярем, як дядько Герман. Норма з сміялася з мрій брата, але батько дав їй ляпаса і сказав не ображати Чарлі.

Міс Кінніан продовжувала вчити Чарлі, тепер він читав крижку про пригоди Робінзона Крузо, почав краще писати, зрозумів, що робив у звітах багато помилок.

1 квітня у пекарні Джо Карп хотів пожартувати з Чарлі і запропонував попрацювати на змішувачі, хоч це була складна робота. Чарлі боявся головного пекаря Джімпі, але почав працювати на змішувачі. Усі були здивовані, коли в хлопця усе вийшло. Чарлі зрозумів, що усі хотіли зробити його квітневим дурнем, а він натомість зробив дурнями їх усіх. Джімпі покликав містера Доннера, і той підвищив Чарлі ще й додав надбавку до платні. Тож тепер замість розносити пакети з хлібом, мити нужники й прибирати сміття, Чарлі працював на змішувачі. Френк і Джо розлютилися на хлопця.

Міс Кінніан була задоволена успіхами Чарлі. Вона пояснила, що тепер не всі люди здаватимуться йому приємними. Коли Чарлі сказав, що всі навколо розумні, добрі і люблять його, вчителька розплакалася.

Хлопець пригадав ще дещо з минулого. Маму забрали до лікарні. Батько сказав, що вона не захворіла, і згодом вона повернулася з сестричкою Чарлі. Мати турбувалася, щоб він не зробив дитині нічого поганого, хоч батько був впевнений, що не треба турбуватися. Якось дитина розплакалася і Чарлі узяв її на руки, але потім увійшла мама, розкричалася і вдарила Чарлі. Вона наказала ніколи більше не торкатися до Норми.

Якось Джо Карп і Френк Рейлі запросили Чарлі на гулянку. Там було багато дівчат, були Джімпі та Ерні. Чарлі відмовився пити віскі, але йому дали склянку кока-коли з дивним присмаком. Потім хлопця примусили танцювати з дівчиною на ім’я Елен. Ніхто більше не танцював, Чарлі весь час падав, їх оточили і реготали з них. Чарлі подивився на обличчя Джо, й у нього виникло дивне відчуття у шлунку. Елен дала йому яблуко, Чарлі вкусив, але воно виявилося несправжнім. Френк сказав, що Чарлі придурок, а Джо згадав, як вони послали його за ріг подивитися, чи не йде дощ. Тепер Чарлі зрозумів, що його сюди привели, щоб посміятися. Хлопець втік додому.

Відтоді Чарлі не хотілося йти на роботу. Він попросив місіс Флін, свою господиню, зателефонувати містерові Доннеру і сказати, що він захворів. Чарлі зрозумів, що всі сміються з нього тому, що він надто дурний. Він пригадав себе зовсім юним перед пекарнею, вивіску якої не міг прочитати. Діти сміялися і дражнили його, кидали в нього всілякими речами. Коли Чарлі рушив до пекарні, діти кинули його в бруд, а коли він вернувся додому, дядько Герман кинувся на вулицю, щоб покарати дітей.

Чарлі дізнався, що доктор Штраус – психіатр і нейрохірург.