Всеволод Нестайко — Тореадори з Васюківки (скорочено, стислий переказ)

Стислий переказ, виклад змісту

Всеволод Нестайко

Трилогія “Тореадори з Васюківки”

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

ЧАСТИНА ПЕРША, ЯКУ РОЗКАЗУЄ ПАВЛУША ЗАВГОРОДНІЙ

НАДЗВИЧАЙНІ ПРИГОДИ РОБІНЗОНА КУКУРУЗО ТА ЙОГО ВІРНОГО ДРУГА І ОДНОКЛАСНИКА ПАВЛУШІ ЗАВГОРОДНЬОГО В ШКОЛІ, ДОМА ТА НА БЕЗЛЮДНОМУ ОСТРОВІ ПОБЛИЗУ СЕЛА ВАСЮКІВКИ

Розділ 1

Метро під свинарником. Тореадори з Васюківки. Собакевич

У бур’янах за клунею переховуються двоє друзів: Павло та Іван. Вони ховаються від Іванового діда Варави, бо рили метро під свинарником, і п’ятипудова льоха Манюня провалилася туди. Дід дуже лаявся, коли витягав тяжку льоху.

Павло кличе друга Явою, і Ява – це не острів в Індійському океані, Ява Рень – найкращий друзяка Павлуші. Іван сам себе назвав Явою, коли був ще зовсім маленьким. Сім’я Ренів, на думку Павлуші, дивна: батько Яви на скрипці грає, корова називається Контрибуція, а дід, що льоху витягав, завзятий мисливець. Мама Явина – депутат райради. А ще у Яви є молодша сестра Яришка.

Ява часто вигадував різні штуки-викаблуки для слави: випустити пугутькало в клубі під час лекції на тему “Виховання дітей у сім’ї”, старі дідові підштаники на телевізійну антену повісити. А одного разу придумав влаштувати бій биків. Друзі пишалися, що вперше у рідному селі Васюківка буде бій биків, де виступатимуть тореадори Іван Рень і Павло Завгородній. Знайти бика для бою було проблематично, тому вирішили використати Контрибуцію. Хлопці роздобули капелюшок, червоний килимок, дві шпаги з ліщини, і от на краю вигону, де ставок, стали випробовувати Контрибуцію. Корова довго терпіла, поки Ява не вдарив її ногою по губі. І раптом… Павлуша побачив Яву десь високо в небі. Хлопці кинулись тікати від корови в ставок, точніше, калабаню з брудною водою, у яку охайна корова не лізла.

Хлопці вчилися у 5 класі, скоро мали бути випускні екзамени, яких вони дуже не любили. Після пригоди з метро друзі вирішили зробити підводного човна із старої напівзатопленої плоскодонки. Вони вже рушили, як раптом біля старого колодязя почули жалібне тонке скімління. Виявилось, що хтось викинув туди цуцика. За допомогою Павлуші Ява витяг цуцика і назвав його Собакевичем.

Розділ 2

“Вермахт!.. Двадцять залізних!..”

Одного разу хлопці принесли Собакевича на урок, і вчителька Галина Сидорівна вигнала їх з класу. Виходячи надвір, Павлуша прихопив з собою шкільний дзвоник, що лежав без нагляду. Хлопці сховалися у бузкові кущі за школою, і Ява прикріпив дзвінок Собакевичу Павлушиним паском від штанів.

За стіною сараю хлопці почули цікаву розмову Бурмила (рибалки, який жив сам біля школи) і Книша (шофера, що жив по сусідству з Явою). Вони говорили про “подаруночок від німців”, якого “на десять років буде”, про якихось “двадцять залізних”. Друзі так захопилися підслуховуванням, що не побачили, як втік Собакевич із дзвоником. На звук дзвоника з класів вибігли діти, гадаючи, що вже перерва. Після цього Галина Сидорівна сказала, що завтра на екскурсію до Києва Ява та Павлуша не поїдуть.

Розділ 3

Пригоди в Києві. Наші підозри дедалі зростають. Старшина Паляничко

Друзі будь-що мусили потрапити до Києва, адже з розмови Бурмила і Книша знали, що чоловіки поїдуть у столицю зі шкільною екскурсією, щоб купити “усе необхідне” для своєї справи. Книш саме був водієм вантажівки, яка мала везти учнів. Як Ява і Павлуша не вмовляли вчительку, вона говорила, що взяти їх – непедагогічно. Хлопці знайшли вихід: поки вчителька не бачила, вони сховалися на кузові машини під стільці для учнів. Звичайно, інші діти бачили це, але мовчали.

Добравшись у Києві в омріяне метро, на станції “Хрещатик” Павлуша з Явою вибігли за Книшем і Бурмилом. Вчителька й не помітила. Хлопці прослідкували, як чоловіки купили спорядження для підводного плавання, а потім друзі загубилися на одній зі станцій метро. Ява і Павлуша були щасливі, коли всюди залунало: “Учні з села Васюківки, що приїхали на екскурсію до Києва, Рень і Завгородній, вас чекають на виході з станції “Дніпро”. Вусатий міліціонер, старшина Паляничко, відвіз хлопців в Історичний музей, де саме була Галина Сидорівна і весь клас.

Розділ 4

Тренування на плесі. А чи не шукають вони Папушину рушницю?

У Васюківці були плавні, і саме там Бурмило вправлявся у підводному плаванні. Книш сидів на березі, а Ява і Павлуша підглядали. Ява вважав, що чоловіки шукають рушницю Папуші, адже у цих плавнях, що тяглися на багато-багато кілометрів, багато дичини, і часто приїжджають мисливці. Позаторік один київський мисливець на прізвище Папуша втопив тут дорогу рушницю.

Бурмило ще трохи попірнав, а тоді Книш сказав, що досить, бо він має спецзавдання на аеродромі. Павлуша з Явою перезирнулися: їх чекала ще одна незрозуміла пригода.

Розділ 5

Кишенькова атомна бомба на транзисторах. Хто такий Фарадейович

Друзі швидше за Книша добралися до його вантажівки і сховалися у кузові. Згодом прийшов Книш і поїхав на районний аеродром. Там прилетів літак, з якого льотчик виніс Книшеві довгасту коробку, з якої стирчала трубка. Книш взяв коробку обережно і повіз своєю машиною дуже-дуже помалу до подвір’я Фарадейовича. Антон Фадейович був незвичайною, чудовою людиною, працював бібліотекарем, але був винахідником. Недаремно прозвали його Едісон Фарадейович. Всі любили старого, бо був добряга. Дітей він любив страшенно, бо своїх з бабою Оксаною не мав.

Книш заніс коробку у хату Фарадейовича. Нікого не було вдома, але хата ніколи не була замкнутою. Хлопці подумали, що в коробці вибухівка, і коли Книш поїхав, вони кинулись до хати. Друзям було так страшно, що вони перевернули термос, який був у таємничій коробці. З термоса витекла якась рідина.

Розділ 6

Виявляється, то глобулус! Космічні мрії Фарадейовича. “Життя – заплутана і складна штука!”

Думка про ту шкоду з термосом не давала друзям спокою. виявилосяЮ що то Фарадейович попросив Книша привезти з аеродрому загадковий термос. Наступного дня друзі побігли до хатини Фарадейовича, щоб признатися у шкоді, але там уже було повно юннатів-старшокласників. Винахідник вийшов на ганок з термосом у руках і розповів, що зараз усі вирушать на Високий острів.

Павлуша з Явою першими припливли своїм човником на острів, посередині якого було озерце. Троє човнів привезли Фарадейовича і учнів. Винахідник розповів, що вміст термоса прилетів із Сахаліну. І це майбутня їжа астронавтів – водорость глобулус! Його треба виростити у природних умовах. І може колись астронавти пригощатимуть глобулусом марсіян або якихось інших гавриків. Павлуша і Ява переживали, бо розлили половину вмісту термоса. Вони сказали винахіднику на вухо про все, що накоїли. На щастя, вчений шепнув, що вистачить того, що лишилося в термосі. Потім Фарадейович вилив рідину у озеро на острові. Того дня у селі тільки й балачок було, що про глобулус. А Павлуша зрозумів: щоб щось петрати, треба вчитися. І тут він згадав, що через кілька днів – перший у його житті екзамен.

Розділ 7

Екзамен. Де Ява? Що з ним?.. Переекзаменовка…

Павлуша хвилювався перед екзаменом. Ява не дуже боявся, говорив, що мама – депутат, тому двійку йому не поставлять. Батьки Яви саме були у закордонній командировці у Чехословаччині. А Павлушині батьки були звичайні люди, і йому ставало сумно.

Зранку в день екзамену Павлуша зайшов по Яву, але його ніде не було. Дід Варава повів Яришку в дитсадок, а Яви не було. Павлуша шукав у селі, та довелося на екзамен йти одному. Диктант з української мови він писав механічно, навіть не думаючи, що пише. Коли учні уже готувалися здавати роботи, у клас влетів Ява, увесь мокрий, у болоті з ніг до голови, захеканий, з брудним Собакевичем. Галина Сидорівна трохи не впала. Вона оголосила, що Ява складатиме екзамен восени, як двієчник.

Аж увечері Павлуша відшукав Яву, який готувався до зустрічі з дідом Варавою.

Розділ 8

Що трапилось з Явою. “Не поїду я…”. “Дітей б’ють тільки імперіалісти…”

Наступного ранку Павлуша прибіг до Яви. Друг виглядав нещасним і пригніченим. Ява розповів, що не пішов на екзамен, бо слідкував за Книшем, який відправився у плавні. Ява рушив за ним на гнилій плоскодонці, яка раптом почала тонути, бо Собакевич витягнув шматину з дірки човника. Ява ледве не втонув. А коли заткнув дірку у човні травою, вихлюпав воду і повернувся у село, на екзамен було запізно.

Друзі сумували, бо планували їхати на канікули в Одесу, та після цієї пригоди дід Варава відніс у школу і здав Явину путівку. Павлуша пішов додому і сказав батькам, що теж не поїде в табір. Батько довго добивався цієї путівки, тому був злий, що син відмовився, і погрозив, що виб’є його ременем. Павлуша відповів, що дітей б’ють тільки імперіалісти. Батько розлютився і подер путівку.

Розділ 9

У якому Павлуша розказує, як він подружив з Явою

До четвертого класу Павлуша з Явою не дружив, бо він його при всіх у калюжу пхнув, як Павлуша його картуза на вербу закинув. А Павлуша був у новісіньких штанях і сів у самісіньке рідке багно. Ганька Гребенючка так сміялася, що в неї аж булька з носа вискочила.

Раніше Павлуша дружив з Антончиком Мацієвським. Але одного дня на баштані, коли усі хлопці їли донесхочу кавуни, поки дід Салимон-баштанник пішов у сільмаг, все змінилося. Хлопці так наїлися, що кидалися кавунами, а потім вирішили робити з кавунів піраміду. Павлушу вибрали фараоном і обклали кавунами. Раптом Антончик закричав, що повертається дід Салимон. Всі кинулися врозтіч, ніхто не подумав звільнити Павлушу. І тут з’явився Ява. Він схопив кавуна і пожбурив у діда. Дід ловив, бо був баштанник і йому було шкода кавунів, щоб не розбилися. Так Ява кидав кавуни, а Павлуша звільнявся. Через кілька хвилин хлопці втекли.

На другий день їхня дружба з Явою була ще більш скріплена. Бо дід Салимон поділився своїми враженнями про фараонську піраміду з їхнями батьками. І батьки вибили хлопців по тому місцю, про яке при дівчатах не говорять.

Розділ 10

Ми – кріпаки. Приїзд Явиних батьків. Пістолети

Після відмови від путівки тато давав Павлуші багато роботи. З Явою вони бачились мало: не було часу. Говорили через тин.