Микола Трублаїні — Шхуна “Колумб” (стислий переказ)

Стислий переказ, виклад змісту

Микола Трублаїні

Шхуна “Колумб”

Стислий скорочений переказ по главам, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу.

Частина 1

Марко затримався на маяку, а тепер тікає до Соколиного висілка, бо буде буря. Марко – юнга на шхуні “Колумб”. Маяк – його дім, бо батько працює наглядачем маяка. Маркова шхуна прийшла в бухту Лебединого острова по рибу, яку возить у порт. Шхуна чекала на улов за два дні, тому Марко провідав рідних. Маркові 17 років, і всі він прожив на Лебединому острові. Тут було мало жителів. Марко наздогнав незнайому дівчину з парасолькою. Була дівчина білява, з зеленими очима і кирпатим носиком. Юнга провів її до висілка, а сам пішов до рибалки Тимоша Бойчука сушитися, бо змок.

Шхуна “Колумб” – невеличке судно, яке возило рибу на консервний завод. Колись поламану шхуну прибило на берег, її відремонтував рибалка Стах Очерет і став шкіпером “Колумба”. Команда на шхуні була невелика: шкіпер, моторист Левко Ступак, матрос-стерновий Андрій Камбала та юнга Марко. Всі були жителями Соколиного висілка на Лебединому острові. Стах сказав, що вирушають сьогодні, бо мають цінний вантаж: дві бочки особливого піску.

Острів Лебединий невеликий, називався так, бо восени й весною його відвідували лебеді. В середині острова було 40 рибальських хат. Крім висілка Соколиного, на острові була хата інспектора рибного нагляду Якова Ковальчука і маяк. Біля маяка стояв будиночок наглядача маяка Дмитра Пилиповича Завірюхи, який мав троє дітей: Марію (жила з чоловіком у висілку), Марка і Грицька. На маяку жила ще мама Марка і старий дід Махтей (материн батько).

Марко до п’ятнадцяти років за межами острова не був. З десяти років він учився в школі, в Соколиному, де всі класи вів один учитель. Після закінчення школи хлопець вирішив вступити юнгою на якусь шхуну, поплавати рік-два, а потім вступити до морехідного технікуму. Так Марко опинився на “Колумбі”, де готував їсти, писав документи, допомагав у всьому. Усі його любили, а за три-чотири місяці мав поступати.

На шхуну грузять пісок. Його на острові назбирав професор Андрій Гордійович Ананьєв, далекий родич Стаха. Професор мав дочку Люду. Це та незнайомка, яку зустрів Марко. Люда допомогла Маркові з вечерею. Професор познайомився з Марком, з татом котрого колись товаришував. Ананьєв розповів, що пісок містить торіаніт, з якого роблять гелій.

“Колумб” прибув до порту Лузани. Професор поспішав до іншого професора, щоб дослідити пісок.

За кордоном таємний агент №22 отримує завдання знищити Ананьєва і не допустити видобуток торіаніту. Тож агент відправляється в Радянський Союз.

На острові Лебединому Люда, Марко і інші діти влаштували змагання з плавання. Люда перемогла. Один хлопчик тоне, і його рятує дівчинка Знайда, якою зацікавилася Люда.

Думки Ананьєва підтвердилися: з торіаніту можна добувати гелій. Професор з дочкою відтепер досліджуватимуть острів. А мешканці острова і рибалки незадоволені інспектором Ковальчуком, який постійно свариться і придирається.

Марія, сестра Марка, розповідає Люді історію Знайди: колись давно біля берега загорівся якийсь пароплав. Люди врятувалися, а одна дівчинка втратила батьків. Дівчинка нічого не пам’ятала. Жінка інспектора взяла дівчинку собі,але невдовзі померла. Ковальчук називав її дефективною, тримав собі як прислугу: не пускав у виселок, у школу.

Люда пішла до Знайди подякувати за порятунок хлопчика. Люду налякав собака Розбій. Знайда мала засмагле обличчя, була русява, з плескатим носиком, синіми, глибокими очима і помітним шрамом над лівим виском. Знайда майже не говорила до люди. Але виглядала нормальною.

На острів прибуває агент №33 і представляється фотографом, який хоче написати в газету про місцевих рибалок. Анч – таке прізвище фотографа. Він знайомиться з Ковальчуком і живе у нього.

Біля хати Стаха Очерета відбулися збори, де професор Ананьєв пояснив про пісок. Виявляється, що з цього піску можна добути гелій, який наповнюють дирижаблі. Бо коли раніше дирижаблі наповнювали воднем, вони легко горіли від найменшої іскри. Крім дирижаблів гелій потрібний для розвитку іншої техніки. (Агент №22 знав, що гелій використовують ще для підводних човнів). Професор мріяв про підприємство по видобутку гелію та мезоторію на Лебединому острові.

Люда каже Маркові, що треба купити Знайді взуття. Люда розповіла, що Знайда одягнена у два зшиті мішки. Левко, який дуже любив Знайду, пообіцяв, що купить їй і одяг, і взуття.

Ананьєву вдалося остаточно зробити свою формулу. Люда сварить батька, щоб не курив, бо лікар заборонив.

Анч шантажує Ковальчука, бо знає, що інспектор у 1918 році був бунчужним. За допомогу фотограф обіцяє гроші і вивезти Ковальчука за кордон. Розмову підслухала Знайда. Вона дуже рідко з’являлася у Соколиному, бо хлопчики кричали “дефективна”, тітки жалісно хитали головами, а дорослі рибалки майже не звертали на неї уваги. Інспектора вона боялась і ненавиділа. А тепер полюбила Люду.

Одного ранку Ананьєв з Людою подався на горб, щоб обміряти його, прокопати в кількох місцях грунт та приблизно визначити положення родовища. До них приходить Анч, просить дозволу фотографувати. Фотограф засипав професора запитаннями відносно торіанітового родовища та застосування торіаніту. Професор сказав, що гелій не так потрібний для дирижаблів, як для інших галузей техніки.

Згодом Анч розмовляв з Людою. Був надзвичайно ввічливий. Іноді він говорив Люді компліменти, іноді зривав для неї квітку. Вони стали дуже добрими знайомими.

Ввечері Анч зробив отруйні сигарети, щоб смертельно отруїти Ананьєва. Папірець з отрути кинув на подвір’ї. Свиня Ковальчука здихає від цього папірця.

До Знайди приходять Люда, Левко і Марко. Вони принесли дівчинці плаття, білизну, плащ, сандалі і солом’яний капелюшок. Анч був найбільше вражений, коли Знайда вийшла вдягнена у новий одяг. Вона була цілком нормальна.

Анч подобався Люді. Він розумівся на багатьох речах, а особливо на спорті, якому вона приділяла багато уваги. У Марка Анч викликав підозру.

Стислий скорочений переказ по главам, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу.

Люда плаває на шхуні. Їй дозволили навіть стати до стерна. Потім Марко, Левко і Люда купаються. Хлопці показали Люді різні фокуси і воді.

Анч пропонує професорові сигарету, але нічого не стається. Анч боїться, чи не він сам скурив отруйну сигарету і тікає до Ковальчука.

Ковальчук уже роздобув човник і сховав його в очеретах. А в лузани прийшов іноземний пароплав, на якому Анч і Ковальчук мали втекти.

Скоро в Соколиному відбудеться рибальське свято, для Анча це була найкраща нагода здійснити своє завдання. Ковальчук має купити портфель, такий, як у професора і передати лист Анча іноземному моряку з пов’язкою через око. Анч шукав отруйну цигарку. Її не було ніде. Пізно вночі Ковальчук і Анч перенесли через острів легеньку байдарку і сховали її в кущах лози над берегом.

В Лузани Ковальчук поїхав на “Колумбі”. В місті купив портфель і передав листи Анча морякові. Хоча передачі листів могли завадити Марко, Левко і Андрій. Листи були написані на газеті і невидимі. У Марка зароджується багато підозр до Анча і Ковальчука.

Анч планує скоріше знищити Ананьєва, а Ковальчукові сказав передати на іноземний пароплав ще одного листа.

В бухту прийшов військовий корабель “Невтомний буревісник”. Корабель вітав населення Лебединого острова з рибальським святом. Почалося святкування. Анч вештався в натовпі, клацаючи фотоапаратом. Анч довідався, що після обіду почнуться танці, а пізніше, по заході сонця, всі поїдуть кататися на човнах та на “Колумбі” в море. Анч потанцював з Людою і зник.

Люда знайшла Марка, який каже, що йому не подобається фотограф і Ковальчук. Люда і Марко вирішують, що їм може допомогти Знайда. Вони пішли кликати дівчинку на свято.

Анч проникає на подвір’я Стаха Очерета, поки нікого нема. У хаті краде портфель професора Ананьєва. Потім Анч дає вибухівку Ковальчукові. Той, поки нікого нема на шхуні, закладає її там. Анч побачив Знайду, яка збиралася на свято і закрив її у льоху, бо підозрював дівчину.

Марко й Люда йшли по знайду і побачили інспектора на шхуні. У інспекторові дворі Люда та марко знаходять Знайду. Дівчинка усе розповідає: про план Анча, про вибухівку. Діти кидаються плисти до міноносця “Буревісника”, щоб той догнав “Колумба” і врятував людей. В цей час у гущавині Анч і Ковальчук чекають вибуху о 10:45 вечора. Вибух пролунав.

Командир “Буревісника” дізнається про все від Марка, Люди і Знайди. Усіх людей з “Колумба” врятували. Тат тут на палубі шхуни ще чиясь постать. Це Марко. Він знайшов бомбу, кинув у море і вона вибухнула.

Всі кидаються на пошуки диверсантів. Беруть і собаку Розбоя. Ковальчука знаходять мертвим.

А агент дає звіт, що після вибуху віні Ковальчук почули гавкіт собаки. Треба було вибиратися. Байдарка була надто мала для двох… Єдина помилка – цигарка з отрутою, куди вона поділася, не зрозуміло. Начальник сказав, що папери з портфеля цікаві, але головного нема. Професор ховав головне в іншому місці.

Частина 2

Грицько, брат Марка, знаходить біля берега труп нового рибного інспектора. Яся Знайда тепер жила у родині рибалки Тимоша Бойчука.

Геологорозвідувальна партія професора Ананьєва розпочала роботу на горбі. Там і жив тепер Ананьєв. Люда вибралася на “Колумбі” в море ловити рибу. Досліди професора давали багатообіцяючі наслідки. Ананьєв досліджував, крім торіаніту, монацит, який теж міг дати гелій. Скоро грецький пароплав “Антопулос” прийде в Лузани і привезе закуплене в США обладнання для торіанітових розробок на Лебединому острові.

Професор Ананьєв пішов до Тимоша Бойчука, щоб попросити зібрати всіх рибалок села для допомоги у розвантажуванні устаткування. Тимоша давно не було з моря. Рибалки шукали Тимоша на шаланді, але його ніде не було. Згодом знайшли труп Тимоша Бойчука. Бригадир рибалок потонув, але за яких обставин і куди подівся – невідомо.

Тимоша перенесли в його хату й почали готуватися до похорону. У правій руці він тримав ґудзик, який віддали Ясі на пам’ять.

Після трьох днів у морі “Колумб” натрапив на скумбрію.