Марина Павленко — Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських (стислий переказ)

Стислий переказ, виклад змісту

Марина Павленко

Повість-казка “Русалонька із 7-В,

або Прокляття роду Кулаківських”

Скорочений стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

1. Вони знову!

Софійка любила казку “Русалонька”. Нетямущий і красивий принц нагадує їй однокласника Вадима Кулаківського, який не звертає на дівчину уваги і надає перевагу Ірці Завадчук. У Софійки є тітка Сніжана, у якої скоро має бути весілля з красенем Валентином. Мама Софійки раділа, що її сестра нарешті вийде заміж, бо раніше вона перебирала женихами: її не влаштовували прізвища, але тепер вона буде Біла. Мама й тітка самі шили плаття, Софійка в цей час доглядала свого 3-місячного братика Ростика. Батько Софійки був у відрядженні, а місяць тому вони переїхали у нову квартиру. Кожного разу, коли був повний місяць, поверхом нижче Софійка чула дивні звуки: хтось бігав, охкав, стукав, сміявся. От і цієї ночі знову таке відбувалося.

2. Вилазка до шафи

Зранку мама і Софійка пішли до баби Валі – сусідки навпроти, якій мешканці загадкової квартири довірили ключі, аби поливала вазони. У квартирі був перекинутий стілець і валялася блакитна стрічка. Баба Валя не вважала це дивним. У школі Софійка дала списати українську Кулаківському, але він не звертав на неї уваги. Після уроків Софійка провідала колишнього сусіда Сашка, який і досі мешкав у напівпідвальчику з мамою і трійнятами сестрами. Сашко намагався забезпечити свою родину: важив людей, продавав дрова (гіллячки, які збирав у дворах), ряст. Софійка розповіла йому про свою гімназію, весілля тітки і пережиті нічні страхи.

Удома Софійці доручили знайти у старій прабабусиній шафі коралі для нареченої. На всю довжину шафи була шухляда на замку. Мама загубила ключа, тож тітка відкрила замок невидимкою. Софійка знайшла коралі: коротеньку низку дрібних вишнево-коричневих трубочок. Кожна жінка їхнього роду одягала під вінець ці коралі. Тітка дозволила Софійці тримати у себе коралі аж до весілля. Коли дівчинка хотіла поскладати інші речі назад у шухляду, вона була уже замкнена, хоч ніхто її не замикав.

3. Розмова під акацією

Після уроків у школі Софійка побачила Вадима, який сидів на пеньку під акацією і курив. Хлопець просив не судити його, бо в нього складне дитинство: батько лиш гроші висилає, а сам десь далеко живе, мама не з’являється, а баба дістала до живих печінок. А все тому, що рід проклятий. Гроші ведуться, щастя – ні грама: той спився, той убився, татів брат від наркотиків помер, дід щез. Хлопець попросив нікому не розказувати про прокляття. Софійка раділа, що Вадим довірив їй таку таємницю.

4. Прогулянка з Ростиком

Повернувся Софійчин, а тітка Сніжана принесла своє фото з Валентином. Та на фотографії увагу Софійки привернув чомусь сумний хлопчик біля куща.

Софійка взяла братика Ростика і вирушила до Сашка. Хлопчик мав кошенят, які народила його кішка. Він їх продавав або роздавав в добрі руки. Софійка хотіла кошеня, але знала, що мама не дозволить. Сашко помітив коралі дівчинки, а вона їх зняла і поклала в кишеню. Дівчина дорікнула Сашкові, що зі своїм “бізнесом” він пропускає уроки. Друзі мало не посварилися, і Софійка пішла додому. Дорогою вона на мить побачила Вадима.

5. Оглядини

У неділю на святковий обід Сніжана привела Валентина. Тітка хотіла показати йому свої коралі, але виявилося, що Софійка загубила їх.

6. Хлопчик зі світлини

Наступного дня Софійка ще раз все обшукала і натрапила на фото тітки з Валентином. Софійка відчинила прабабусину шафу і всілася там. Випадково зачепила дверці, і вони зі скрипом, що нагадував слово “коралі” зачинилися. Софійка передражнила шафу, сказавши “коралі” і раптом опинилася у тому місці і часі, де тітка і Валентин робили фото. Софійка побачила того сумного хлопчика біля куща. Вона пішла за хлопчиком і з’ясувала, що він з мамою мешкає у будиночку над крутосхилом, звідки вже починався парк. Дівчинка захотіла додому і сказала “коралі”, але нічого не сталося. Тоді сказала слово справа наліво: “іларок” і опинилася в шафі.

7. На хаті

Якось Софійка випадково почула розмову Кулаківського і якогось типа. Вадим пропонував йому купити у нього щось.

Найголовнішою турботою були коралі, бо тітка відмовилася виходити без них заміж.

Софійка вирішила зробити крок першою і пішла до Вадима. Її зустріла баба, яка жалілася на внука, на бісових предків, жаліла, що вийшла за Кулаківського та навіть показала дуже старе фото, на якому був з проколотими очима якийсь чоловік у кожусі. Раптом прийшов Вадим, а Софійка сховала фото собі. Дівчина сказала, що прийшла спитати домашнє завдання з англійської, але розмова не клеїлась. Вадим сидів мов на голках, ніби когось чекав. Незабаром прийшов тип, якого дівчина уже бачила, і вона пішла геть.

8. Підслухана розмова

Вчителька біології на останньому уроці повела Софійчин клас на екскурсію до старого парку. На центральній алеї Вадим купив Ірці Завадчук дороге морозиво. Хотів купити і Софійці, але від несподіванки, вона сказала, що такого морозива не любить. Вадим хвалився, що має ліві гроші. Після прогулянки Софійка опинилася саме на тій вуличці, де жив загадковий хлопчик зі світлини. Дівчина побачила його маму, яка сварила хлопчика, щоб не ходив до батька. І тут Софійка довідалася, що його батько – Валентин, наречений тітки.

9. Чоловік із виколотими очима

Удома Софійка зі світлиною, яку взяла у Вадимової баби, зачинилася в шафі. Дівчина опинилася у старовинному місті і побачила чоловіка в кожусі. То був Гордій Кулаківський.

Скорочений стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

10. День відчинених дверей

Валентин прийшов до Софійчиної мами і просив переконати Сніжану, щоб виходила заміж без коралів. Софійка сказала чоловікові, що їй снився хлопчик, якого покинув тато і одружується з іншою, а синові не хоче дати грошей на цирк. Ошелешений Валентин відразу пішов.

Сашко повідомив Софійці, що якийсь тип пропонує йому торгувати коралями. Дівчина пішла з другом на зустріч і виявила, що той тип має Софійчині коралі! Тип хотів за коралі чималу суму. Домовилися зустрітися завтра. Софійка зрозуміла, що коралі у неї вкрав не Сашко, а Вадим, який потім перепродав їх.

Вадим у всьому признався: його тягне красти, хоч гроші має, це все його прокляття. І морозиво у парку купував на гроші за коралі. Софійка вирішила звільнити Кулаківського від прокляття.

Вдома Софійка побачила бабусю, яка приїхала допомогти в підготовці до післязавтрашнього весілля.

11. Щедрий вечір, добрий вечір

Софійка знову мандрує у часі. Вона підслухує розмову Гордія Кулаківського й предводителя Міщенка. Гордій щедро наливає Міщенку алкоголю і споює його, а потім дає йому підписати якийсь документ. Випровадивши гостя, Гордій хихотів, а п’яний Міщенко десь далеко співав: “Щедрий вечір, добрий вечір”.

12. Бабусині історії

Бабуся Ліна і мама готувалися до весілля. Софійка пильнувала Ростика, а коли він заснув, допомагала на кухні. Бабуся розповідала історії про своїх бабусю і дідуся, які були щасливі разом. Коралі в бабуні були ще з дитинства. Вона не знала, звідки вони взялися. У голодні роки обміняли корову Квітку на пшеницю, бо коралі бабуся жаліла обміняти. Софійка зрозуміла, що коралі в родині дуже оберігали.

13. Замість весілля

Софійка вирішила відкрити тітці правду. Вони пішли до будинку сумного хлопчика. Його мама кричала, що у Валентина тепер нічого для них нема. Хлопчик угледів біля хвіртки Сніжану. Жінка повела Сніжану до хати, забувши і про сина, і про Софійку. Коли вже виходили за хвіртку, зіткнулися… з Валентином. Усе було зрозуміло без слів.

Потім Софійка повела тітку до типа, що торгував коралями. Він був на мілині і трохи спустив ціну. Коралі знов належали тітці. Вона вважала їх зникнення Божим провидінням, яке завадило шлюбу.

14. Гірке похмілля

Софійка помандрувала з шафи у старий Вишнопіль. Його площа вирувала, гула й клекотіла. З собою Софійка мала коралі, які, як виявилося, робили її невидимою. Нарешті Софійка дізналася, який документ підписав тоді Міщенко: виявилося, що Гордій Кулаківський тепер став власником багатьох маєтків і Міщенкового також. Усі накинулись на Міщенка, а він виправдовувався, що не знає, як це сталося. Залишивши старого батька і дружину з двома синами, Міщенко тікає з міста.

15. Поповнення родини

Дівчина взяла в Сашка останнє кошеня з кличкою Чорнобілка і принесла додому. Випивши валер’янки, мама змирилися з кошенятком. Бабуся пообіцяла, що кішку завжди можна буде віддати їй у село. Сніжані і татові кошеня теж сподобалося.

16. Порада

Софійці набридло швендяти за Гордієм Кулаківським, який доводив до кінця нещодавню оборудку. Вона втомлено зупинилась перед церквичкою на майдані. Якийсь сліпий старець біля церкви сказав їй, що Кулаківського прокляли його жертви, але можна спробувати щось змінити. Міщенка ж відмолили від проклять родичі. А щодо Кулаківських: треба Софійці пробиратися потрохи вперед, від покоління до покоління, і десь зустріти ту мить, коли можна спинити інший злочин. Цей момент настане тоді, коли небо зійдеться з землею.

17. Нічна гроза

Уночі була буря, Софійка боялася грози. Добре, що Чорнобілка була поруч. Та раптом кошеня стрепенулось, Ростик заплакав. Дівчина зрозуміла, що у квартирі під ними знову крик, сміх, шум, хоч сьогодні не було повні.

18. Канікули почалися

Почалися канікули, тепер Софійка офіційно стала семикласницею. У дворі дівчина дотяглась до вікна таємничої квартири. Все було на місці, але з дивана просто на килим звисала блакитна стрічка. Софійка розповіла про це все Сашкові, і вони вирішили пробратися у ту квартиру і поспостерігати, що відбувається.

У Вадима Софійка взяла кілька давніх фото, пообіцявши, що її знайомий екстрасенс спробує допомогти.

Тітка Сніжана не вибачила Валентинові і поїхала в село до бабусі Ліни.

19. Двірник-дворянин

Найдавніше фото від Вадима було з 1910 року. На ньому – красивий юнак у формі. Софійка помандрувала у той час. Виявилось, що юнака звати Мішель, він простий двірник, бо спокутує батькову провину. Хлопець кохає панну Юзю. Вони разом вирішують тікати до маєтку хлопця і щасливо зажити в двоповерховому будиночку.