Олександр Пушкін — Казка про рибака та рибку (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Якось жили собі старий і стара біля самого моря. У них була ветха землянка, дід ловив неводом рибу, а баба куделила пряжу. Одного разу дід тричі закидав невід, і от третього разу йому трапилася однісінька рибка. Та це була не проста, а золота рибка. Вона просила відпустити її і говорила, що дасть відкуп. Дід рибалив 33 роки, але ще не чув, щоб риба говорила. Старий відпустив її і сказав, що відкупу не треба. Вдома він розповів про все бабі, а та почала лаяти його за те, що не зумів взяти відкупу з рибки. Вона говорила, що можна було попросити хоча б ночви, бо їхні побиті.

Дід пішов до моря і став кликати золоту рибку. Вона припливла і, дізнавшись про бажання старої, сказала йти додому. Коли старий повернувся, то побачив, що баба має нові ночви. Та це її не задовольнило. Вона насварила діда, щоб йшов просити у рибки хату.

Знову рибка виконала бажання, і замість землянки у діда з бабою з’явилася хата з світлицею, з димарем, з воротами. Після того стара забажала стати дворянкою і знову відправила діда до рибки. Коли старий повернувся додому, то побачив високі хороми, а на ґанку стояла баба в соболевій тілогрійці, в перловому намисті, на руках мала самоцвітні каблучки, а на ногах − червоні чобітки. Та і цього їй було мало. Через два тижні вона відправила діда до рибки, бо хотіла стати царицею.

Дід злякався, почав благати, щоб баба не смішилася. Та вона розгнівалася і вдарила діда в обличчя. Він мусив йти до рибки і просити знову. Рибка пообіцяла все зробити. Коли старий вернувся, то побачив за столом царицю, які прислужували бояри і дворяни. Як побачив дідусь, налякався, уклонився. А баба прогнала його геть і навіть не слухала.

Та знову минув деякий час, баба наказала розшукати діда і привести до неї. Тепер вона бажала стати морською володаркою, якій би служила золота рибка. Не насмілився дід сперечатись. Пішов на море, а воно цього разу сердито бушувало. Покликав він рибку і розповів про бажання баби. Рибка нічого не відповіла, лиш майнула у хвилях.

Довго ждав старий біля моря, а потім пішов додому. Там він побачив свою землянку, на порозі сиділа баба, а перед нею лежали розколоті ночви.