Леонід Глібов — Хто сестра і брат? (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту

“Глянь на мене, вітрику, чи гарно прибралась?

Рано до схід сонечка росою вмивалась,

Є у мене листячко, пахучії квіти.

Чому ж мені, вітрику, ой чом не радіти?

Краще в полі нашому над мене немає.

Аж до моря славонька про мене літає.

Із моєї сипанки (1) смачна страва буде,

Поливку і маслечко дадуть добрі люде!”

“Рівна, сестро милая, нам доля з тобою, —

Обізвався братичок десь за борозною. —

Скрізь по людях склалася і про мене слава,

Он і в полі, вітрику, кипить моя страва”.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):

Великою пошаною в народі користувалися хліб та круп’яні культури, які давали людям щоденні страви. Тому Л. Глібов і склав акровірш про гречку, з якої виходить добра каша з поливкою (підливкою) та маслечком. Не менше популярним було й просо, з якого робили пшоняну крупу та варили польову кашу чи козацький куліш. Акровірш нагадує народну пісню звертаннями, повторами, вигуками, вживанням пестливо-зменшувальних слів.

(1) Сипанка — дерев’яна тара для зберігання зерна; тут: крупа.