Суть питання
В умовах посиленого призову на військову службу багато громадян цікавляться, чи підлягають священники мобілізації. У Кропивницькому ця тема викликала жваве обговорення серед вірян, релігійних лідерів і представників територіальних центрів комплектування (ТЦК). З одного боку, священнослужителі мають духовну місію, яка важлива під час військових конфліктів. З іншого – деякі з них можуть бути придатними до служби за станом здоров’я.
Позиція ТЦК
Законодавчі підстави
За чинним законодавством України, священники належать до окремих категорій населення, які можуть отримати відстрочку від призову. Однак це не означає, що всі релігійні діячі автоматично звільняються від військового обов’язку. Кожен випадок розглядається індивідуально, залежно від конфесії, обсягу духовних обов’язків і статуту церкви.
Порядок бронювання
Священників, які виконують соціально важливі функції – наприклад, душпастирську роботу в лікарнях або займаються благодійною діяльністю, можуть «забронювати», тобто надати тимчасову відстрочку. Процедура вимагає подання документів, які підтверджують статус священнослужителя і важливість його місії. ТЦК аналізує ці документи та приймає рішення.
Думки представників релігійних конфесій
Українська Православна Церква
Представники УПЦ наголошують, що служіння Богу передбачає турботу про вірян, особливо у важкі періоди. Священник може бути капеланом, допомагати військовим у польових умовах, відвідувати поранених у госпіталях. У той же час, якщо священник придатний до стройової служби і виявляє бажання захищати батьківщину зі зброєю в руках, церква не протидіє такому рішенню.
Греко-католицька та інші конфесії
В УГКЦ та деяких протестантських церквах також зазначають, що їхні священнослужителі часто залучені до волонтерських акцій, збору гуманітарної допомоги, підтримки сімей військових. На їхню думку, такий внесок не менш важливий за службу на фронті. Водночас є випадки, коли пастори самі пішли добровольцями до лав ЗСУ, відчуваючи внутрішній поклик.
Співпраця з армією
Священники нерідко працюють як військові капелани, забезпечуючи духовну підтримку солдатам. Це офіційно визнана посада в структурі Збройних сил України. Така робота передбачає:
- Проведення богослужінь.
- Консультації бійців та офіцерів.
- Морально-психологічну підтримку в умовах бойових дій.
Отже, капеланство – це форма військової служби, що відповідає покликанню священнослужителя та потребам армії.
Аргументи «за» і «проти» бронювання
- «За» бронювання: Священники виконують важливу духовну місію, яка допомагає підтримувати моральний дух суспільства. Їхня робота з біженцями, хворими та родинами загиблих є незамінною, особливо у складні часи.
- «Проти» бронювання: Частина суспільства вважає, що в умовах загальної мобілізації всі чоловіки повинні ставати на захист батьківщини. Деякі священники можуть користуватися цим статусом, щоб уникнути призову. Також лунають думки, що не всі релігійні діячі дійсно беруть активну участь у благодійній чи душпастирській роботі.
Практичні поради для священників
Підтвердження статусу
Якщо священник хоче отримати бронювання, він має надати до ТЦК:
- Диплом про духовну освіту або свідоцтво про висвячення.
- Довідку від релігійної громади чи церковного керівництва про виконувані обов’язки.
- Документи, що підтверджують соціальну чи волонтерську діяльність.
Обговорення з громадами
Релігійна громада може допомогти у зборі необхідних довідок і пояснити, чому конкретний священник є важливою ланкою в їхній структурі. Варто узгодити ці кроки з церковною ієрархією, щоби позиція церкви була єдиною.
Перспективи розвитку ситуації
Через постійні зміни в законодавстві та практиці призову ситуація з бронюванням священників може видозмінюватися. Проте загальна тенденція така: держава зацікавлена в тому, щоб духовні особи продовжували служіння на благо суспільства, особливо коли воно зіштовхується з викликами війни чи кризи. Утім, подвійне тлумачення закону іноді призводить до зловживань, тому ТЦК і правоохоронні органи уважно перевіряють підстави для відстрочок.
У кінцевому підсумку, питання бронювання священників залишається індивідуальною справою кожного діяча та керівництва його конфесії. Вирішальним чинником є реальний внесок у духовну, соціальну чи гуманітарну сферу, який може бути не менш важливим за службу на передовій.