Стислий переказ, виклад змісту скорочено
Джоан Роулінґ
Гаррі Поттер і в’язень Азкабану
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. Совина пошта
Гаррі Поттер проводив літні канікули з родиною Дурслів: рідною тіткою Петунією, дядьком Верноном і їхнім сином Дадлі. Дурслі були маґлами (звичайними людьми) і єдиною ріднею Гаррі. Вони погано ставилися до хлопця і мріяли вибити йому з голови усі ті чари, бо Гаррі уже два роки вчився у Гоґвортській школі чарів та чаклунства. У цій школі Гаррі мав двох найкращих друзів: Рона Візлі і Герміону Ґрейнджер, та зараз він не мав змоги спілкуватися з ними.
Гаррі виповнилося тринадцять років, він підріс цього року на кілька сантиметрів, хоча й далі залишався маленьким і худорлявим. Його чорне волосся завжди стирчало навсібіч, очі за окулярами були ясно-зелені, а на чолі виднівся схожий на блискавку шрам. Він залишився на згадку того, що його батьків, Лілі та Джеймса Поттерів, замордував чорний чаклун Лорд Волдеморт. Гаррі вийшов з тієї сутички тільки зі шрамом на чолі, а Волдеморт утік ледве живий… Дурслі ніколи не святкували дня народження Гаррі, але подарунки він отримав. Їх принесли три сови: Ерола (родинна птаха Ронових батьків), Гедвіґа (належала Гаррі) і сова з Гоґвортсу. Ерола принесла листа від сім’ї чарівників Візлі. Вони зірвали джекпот, тож зараз відпочивали у Єгипті. Від Візлі Гаррі отримав крихітну скляну дзиґу – стервоскоп, який світився і вертівся, якщо поблизу знаходився якийсь негідник. Гедвіґа принесла дарунок від Герміони (її батьки були маґлами) – “Набір для обслуговування мітли”, бо Гаррі грав у квідич – найпопулярнішу спортивну гру серед чарівників. Найціннішим Гарріним скарбом була його спортивна мітла “Німбус 2000”. Сова з Гоґвортсу принесла лист зі школи і лист від Геґріда, гоґвортського лісника, приятеля Гаррі, Рона і Герміони. Геґрід прислав Гаррі “Жахливу книгу жахіть”, яка поводилася досить агресивно, тож її довелося зв’язати ремінцем. У листі із Гоґвортсу йшлося про початок нового навчального року і про те, що у вихідні третьокласникам можна буде відвідувати село Гоґсмід (там жили лише чарівники), але для цього потрібний дозвіл батьків чи опікунів.
РОЗДІЛ ДРУГИЙ. Серйозна помилка тітоньки Мардж
Замість подарунків Гаррі отримав від Дурслі новину про те, що до них приїде гостювати тітонька Мардж – сестра дядька Вернона. Вона розводила бульдогів і не часто гостювала в Дурслів, але ненавиділа Гаррі. Дядько пообіцяв, що підпише дозвіл на відвідування Гоґсміду, якщо Гаррі поводитиметься з тіткою добре.
Прибувши до Дурслів, тітка всіляко ображала Гаррі. Якось вона сказала, що в Гаррі гнила кров. Почувши таке, хлопець не міг стримати гнів, тож келих з вином, який тримала тітонька, вибухнув у неї в руках. У останній вечір візиту тітка знову почала розмови про нечисту кров, про те, що матір Гаррі була непутящою і втекла з баламутом. Коли тітка сказала, що батьки хлопця загинули в автокатастрофі, бо були п’яні, хлопець не стерпів. І тоді тітонька Мардж почала надуватись, немов повітряна куля. Її тіло почало підніматися зі стільця до стелі. Дурслі дуже налякалися, а Гаррі схопив свої речі і пішов з дому.
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. “Лицарський автобус”
На темній вулиці Гаррі охопила паніка, бо він не мав куди податися, а до того ж знову застосував серйозні чари, тож його могли вигнати з Гоґвортсу. Коли він виймав з валізи чарівну паличку, то помітив поблизу контури великого пса із здоровенними блискучими очима. Гаррі позадкував і впав, паличка випала йому з рук. Цей рух призвів до того, що наступної миті біля нього з’явився “Лицарський автобус” – рятувальний транспорт для чаклунів і чарівниць, які потрапили в халепу. Автобус повіз його в Лондон на алею Діаґон. Під час поїздки Гаррі побачив у газеті “Щоденний віщун” повідомлення про те, що з фортеці Азкабан втік чи не найзловісніший в’язень – Сіріус Блек. Він був одним з прихильників Волдеморта, і коли маленький Гаррі Поттер переміг чаклуна, Блека оточили серед вулички маґли. Тоді він вихопив чарівну паличку і підірвав усіх. Після цього його ув’язнили в Азкабані – жахливій чаклунській в’язниці.
Коли Гаррі прибув на алею Діаґон, ним заопікувався сам міністр магії Корнеліус Фадж. Він поселив хлопця у шинку для чарівників “Дірявий Казан”. Хлопець був здивований, що його не покарали за застосування чарів між людьми. Гаррі засмучувало лише те, що він так і не отримав від дядька дозвіл відвідувати Гоґсмід.
РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ. “Дірявий Казан”
Минуло кілька днів, Гаррі гуляв по алеї Діаґон, спостерігав за відвідувачами у “Дірявому Казані”, відвідав крамницю “Усе для квідичу”, де побачив нову супермітлу “Вогнеблискавку”. У книгарні Гаррі налякався сотні примірників “Жахливої книги жахіть” у залізній клітці. Ця книга була обов’язковою літературою з догляду за магічними істотами. Саме тому Геґрід подарував її Гаррі.
Наближався початок навчання, а в останній день канікул Гаррі зустрів Рона і Герміону. Рон уже знав, що Гаррі жив у “Дірявому казані”, бо його тато, містер Візлі, працював у Міністерстві магії і, звичайно ж, чув про те, що сталося з тітонькою Мардж. Гаррі, Рон і Герміона відвідали “Магічний звіринець”, де Рон попросив ліки для свого домашнього пацючка Скребеса. Пацюк дістався йому у спадок від братів, жив досить довго і виглядав погано. Скребес мав дране ліве вухо та лапку, на якій бракувало пальця. Коли Рон купував для нього тонізуючий засіб, пацюка хотів зловити рудий кіт на ім’я Криволапик. Герміона купила собі цього кота. Кіт був пухнастий, але криволапий, а морду мав люту й на диво плескату.
Згодом Гаррі, Рон і Герміона побачили містера Візлі, який саме читав “Щоденного віщуна”, де знову йшлося про Блека: його збиралися спіймати азкабанські вартові. Друзі зустріли і місіс Візлі, з якою були решта Ронових братів і сестра: п’ятикласники-близнюки Фред і Джордж, новий староста школи Персі та Джіні – наймолодша і єдина донька в родині Візлів.
Усі Візлі, Гаррі і Герміона повечеряли у шинку і залишились там ночувати, а зранку діти мали вирушати у школу. Перед сном Гаррі випадково почув, як містер і місіс Візлі говорили про нього. Виявилося, що Сіріус Блек полює на Гаррі, бо в Азкабані той постійно бурмотів крізь сон: “Він у Гоґвортсі… Він у Гоґвортсі”. Тепер Гаррі зрозумів, чому Фадж був до нього поблажливий: той зрадів, що Гаррі живий.
РОЗДІЛ П’ЯТИЙ. Дементор
Нарешті друзі сіли у “Гоґвортський експрес”. У поїзді Гаррі, Рон і Герміона знайшли купе, в якому була тільки одна особа – чоловік, що міцно спав біля вікна. Незнайомець мав пошарпаний і втомлений вигляд, хоч був ще доволі молодим. Герміона прочитала на його портфелі: “Професор Р. Дж. Люпин”. Друзі зрозуміли, що він викладатиме в школі захист від темних мистецтв, бо ця посада була вільною. Гаррі розповів друзям про Блека і підслухану розмову. Рон був приголомшений, а Герміона попросила бути дуже обережним.
Пополудні до купе зайшли троє найненависніших Гаррі осіб: Драко Мелфой та його приятелі – Вінсент Креб і Ґреґорі Ґойл. Драко Мелфой і Гаррі ворогували ще з першої поїздки до Гоґвортсу. Мелфой належав до слизеринського гуртожитку. Він, як і Гаррі, був ловцем своєї команди з квідичу. Мелфой почав насміхатися з Рона, але побачивши сплячого професора Люпина, пішов геть.
Коли стемніло, поїзд почав зупинятися, бо хтось на нього мав сісти. Професор Люпин нарешті прокинувся і відчинив двері. Перед ним постала висока постать у плащі, обличчя якої ховалося під каптуром. Гаррі побачив, що з-під плаща стирчить рука – лискуча, сіра, вкрита слизом і струпами. Хлопцеві стало погано, він почув віддалений зойк – жахливий, переляканий, благальний. Потім Гаррі втратив свідомість.
Коли він прийшов до тями, друзі сказали, що ніякого зойку не чули, а професор Люпин пояснив, що то був один з азкабанських дементорів, який шукає Сіріуса Блека. Гаррі було соромно, що лише він так налякався.
Нарешті вони прибули до школи, біля воріт якої теж стояли дементори. Професорка Макґонеґел, викладач трансфігурації і вихователька ґрифіндорського гуртожитку, яка завжди виглядала вельми суворою, повела Гаррі й Герміону у свій кабінет. Для Гаррі вона викликала завідувачку шкільної лікарні мадам Помфрі, бо вже знала, що хлопцеві у поїзді стало погано. З Герміоною професорка обговорила розклад уроків, адже дівчина була дуже розумною і хотіла вивчати більше предметів, ніж інші.
У Великій залі Професор Дамблдор, директор школи, якого часто називали найвидатнішим чаклуном світу, привітав усіх з новим навчальним роком у Гоґвортсі. Він розповів, що у школі зараз перебуває кілька дементорів з Азкабану, і ніхто не має права виходити зі школи без дозволу. Потім він відрекомендував професора Люпина, який посів посаду вчителя захисту від темних мистецтв. Професор Снейп, майстер зілля й настійок, здавалося, з ненавистю вдивлявся в професора Люпина. Усі здивувалися, коли Дамблдор оголосив, що учителем з догляду за магічними істотами буде Рубеус Геґрід. Після бенкету Гаррі, Рон і Герміона привітали свого друга Геґріда і пішли у свою ґрифіндорську вежу (у Гоґвортсі учні жили у чотирьох гуртожитках – Ґрифіндор, Рейвенклов, Гафелпаф чи Слизерин).
РОЗДІЛ ШОСТИЙ. Пазурі та чаїнки
У школі почалися перші уроки, і в Герміони щодня був з десяток предметів. Під час першого уроку віщування вчителька Сивіла Трелоні вчила учнів бачити майбутнє в осаді, який залишився від чаю. У чашці Гаррі вона побачила Ґрима – велетенського пса, який провіщав смерть. У Гаррі обірвалося серце, бо він згадав, що бачив якогось пса, коли пішов від Дурслів. Другим уроком була трансфігурація, якої вчила професорка Макґонеґел. Вона розповідала про анімагів – чарівників, які вміють обертатися в тварин, а потім сама перетворилася на смугасту кицьку. Учні зізналися їй, що Трелоні напророкувала Гаррі щось погане, але Макґонеґел сказала, що Сивіла Трелоні щороку пророкує смерть одного учня, проте ніхто ще не помер, адже віщування – дуже неточна галузь магії. Цікавим був і урок з догляду за магічними істотами. Геґрід розповів, як приборкати “Жахливу книгу Жахіть”, а потім привів із Забороненого лісу з десяток химерних істот.